Мета роботи - проаналізувати використання ізотопу йоду <^>131I для радіойодотерапії дифузного токсичного зобу (ДТЗ); визначення критеріїв вибору методів контролю якісної діагностики після проведеного лікування. Проаналізовано 12 паперових історій хвороби та внесено до електронної бази даних інформацію про перебіг захворювання, характер проведеного лікування з використанням <^>131I. Статистичну обробку проведено методами непараметричної статистики за допомогою пакета програм Statistica Basic Academic 13 for Windows. Хворі на ДТЗ після проведеної радіойодотерапії проходять контрольне сканування на залишковій активності через місяць; сканування через 4 і 10 міс із використанням 4 - 8 МБк <^>131I; контрольні УЗД щитоподібної залози (ЩЗ) і визначення рівня тиреоїдних гормонів щомісяця. За результатами контрольних спостережень виявлено, що ефект лікування є задовільним у всіх пацієнтів: об'єм ЩЗ зменшився у 100 % випадків. Еутиреоїдний стан досягнуто у 10 пацієнтів, гіпотиреоїдний - у 2-х пацієнтів. Через місяць, за даними УЗД, зменшення об'єму ЩЗ становило від 6 до 15 %. Через 4 міс - 23 - 130 %, через 10 міс - 27 - 145 %. Рецидиву гипертиреоїдного стану протягом 3 років не зафіксовано в жодного пацієнта. Зроблено висновки, що радіойодотерапія як високоефективний неінвазивний метод повинна більш широко впроваджуватись у медичну практику для лікування тиреотоксичних станів за дифузного токсичного зобу. Необхідно напрацьовувати стандарти визначення оптимальних лікувальних доз залежно від розмірів ЩЗ, рівня тиреоїдних гормонів і стадії захворювання.

• Грабовський Юрій Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"