Висвітлено походження ідеї української академії як спільного плану наддніпрянських і галицьких інтелектуалів на рубежі 1880 - 1890-х рр. Розглянуто тексти вчених і громадсько-культурних діячів кінця XIX - початку XX ст., в яких побутувала ідея її конституювання. Поаналізовано різноманітні контексти, котрі генерували як піднесення, так і затухання циркуляції цієї ідеї. Відзначено важливу роль міжнародних макроконтекстів, як-от заснування академій ряду слов'янських націй, австрійсько-російське протистояння наприкінці XIX ст., спроби українсько-польського порозуміння у форматі політики "нової ери", створення й діяльність Міжнародної асоціації академій, змагання навколо проекту Союзу слов'янських академій та ін. Показано значення Наукового товариства імені Шевченка у Львові й Українського наукового товариства в Києві як інституціональних майданчиків, на яких намагалися реалізувати проект перетворення чи конституювання національної академії до Першої світової війни. Висловлюється думка, що науково-організаційні практики М. Грушевського здебільшого були спрямовані на інституціональну розбудову обох товариств як базової основи майбутньої української академії. Наголошено, що ідея академії була важливою складовою національного проекту, зорієнтованого на формування культурного та політичного українства. Запропоновано тезу, що впродовж кількох десятиліть побутування ідеї академії у зародковому вигляді сформувалися дві концепції її конституювання, яких було актуалізовано й затребувано в 1917 - 1918 рр.

• Ясь Олексій Васильович (1967–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"