Перехід теоретичної тектоніки на мобілістичні позиції змінив уявлення про природу геологічних процесів, відповідно та підходи до переосмислення на новому якісному рівні поглядів на тектонічну природу областей, які традиційно трактуються як "молоді платформи" й уявлення про які формувалися на класичному вченні про геосинкліналі. Важливим компонентом геодинамічної основи аналізу є мобілістична теорія тектогенезу. Методика досліджень передбачає: формаційний аналіз протеро- та фанерозойських товщ, структурний аналіз, палеогеографічні та палеогеодинамічні реконструкції. Для міжрегіональної кореляції використано методи порівняльного аналізу (стратиграфічного, формаційного, тектонічного). Становлення "молодих платформ" як особливого тектонічного елемента біосфери традиційно визначали геосинклінальною передісторією. Приймалося, що їх структурний план розвивався під дією диференційованих вертикальних тектонічних рухів, які були похідними від процесів геосинклінальної складчастості. Такий постулат набув аксіоматичної форми та підпорядкував собі майже на півстоліття напрям думок багатьох дослідників. На схемах тектонічного районування території України традиційно виділяють дві молоді платформи - Скіфську на півдні та Західноєвропейську на заході. Однак наявні уявлення про їх будову та розвиток базувались на положеннях, які вже суперечать новому геолого-геофізичному матеріалу і не відповідають рівню сучасної теоретичної тектоніки. У новітній інтерпретації Скіфська платформа трактується як "Скіфський терен", який в інтервалі 1100 - 950 млн р. був складовою епігренвільського суперконтиненту Родінії. Після його розпаду (850 - 650 млн р.) Скіфський терейн приєднується до Східноєвропейського кратону. У пізньому протерозої - ранньому палеозої у зоні колізії формується деформаційний пояс, який сьогодні документується зеленосланцевим комплексом і системою насувів у нижньопалеозойській товщі. На тектонічній карті Заходу України виділяється зона, яка у формі трикутника виклинюється між Східноєвропейською платформою і Карпатською спорудою. Її розглядають як фрагмент молодої Західноєвропейської платформи, яка займає територію варисцид Західної і Східної Європи. Проведені дослідження показали, що в межах цієї області варисцид ні в байкальську, ні в каледонську епохи жодні тектонічні структури не сформувалися. Ця ділянка земної кори об'єднує алохтонні структури земної кори різного віку, будови та генезису. Цей мікроплитний структурний ансамбль із мозаїчним стилем будови має колізійне походження в результаті різнонапрямленої взаємодії континентів Гондвани, Лавразії і Балтики. Аналіз наявного матеріалу, з урахуванням нової геолого-геофізичної інформації, свідчить про те, що в межах Західної і Центральної Європи відсутні ознаки, які би давали підставу трактувати цю ділянку земної кори як "молоду платформу", а, відповідно, немає підстав відстоювати в межах варисцид "молодої Західноєвропейської платформи" взагалі. Переосмислено погляди на тектонічну природу "молодих платформ". Проведені дослідження показали, що той набір ознак, який слугував основою для виділення ділянок земної кори як "молоді платформи", з позицій сучасної теоретичної тектоніки виявився неслушним. Шар'яжна концепція формування в осадовій товщі структур у таких регіонах визначає нетрадиційний і перспективний напрямок пошуків вуглеводнів у насувних і піднасувних, тобто в нових за своєю тектонічною позицією, структурах.

• Ступка Орест Степанович (геологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"