Місця поховання солдатів Радянського Союзу Другої світової війни є місцями вторинного поховання, створеними в Литві переважно в 1945 - 1956 рр. Вторинне поховання нібито позбавило історичної конкретики (автентичності місця, персоналізації) і надало змогу створювати їх відповідно до політичних та ідеологічних потреб конкретного періоду. В 1990-ті в Литві відбувалась девальвація міфа Великої Вітчизняної війни. Пам'ятники Перемозі та героям війни були демонтовані та зі звичних громадських місць перетворились на експонати та розвалені об'єкти парку Груто. Місця поховання солдатів Радянського Союзу, по суті, ніхто не заторкував і вони застигли впродовж одного чи двох десятиліть. У 2000 - 2010 рр. ці місця отримали актуальність, але вже не як засіб пропаганди однієї ідеології, а як об'єкти зіткнення декількох видів пам'яті. Цвинтарі радянських солдатів Великої Вітчизняної війни стали "Цвинтарями радянських солдатів, що загинули в 1941 - 1945 рр." і "Місцем поховання солдатів Радянського Союзу Другої світової війни". Різні назви того самого об'єкта свідчать про його різну оцінку. Проаналізовано процес і ситуацію, як ці місця в Литві останнім часом (з 2000 р.) за гроші Російської Федерації та після реконструкції отримали новий вигляд, вигідний для поширення чужої ідеології та суперечливої "головній лінії" політики пам'яті Литви.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"