Наука почала цікавитися проблемою почуттів й емпатії щойно наприкінці XX ст., а нині наративною емпатією найбільш систематично займається посткласична наратологія; саме її підходи застосовано для аналізу знакових романів одного з найвідоміших словенських письменників І. Цанкара (1876 - 1918): "На вулиці бідняків" (1902) і "Будинок Марії Помічниці" (1904). Наративну емпатію у цих творах досліджено у трьох вимірах - емпатія автора, емпатія тексту й емпатія читача. У ході аналізу емпатії автора беруться до уваги автобіографічність, посилена авторська емпатія й естетика продукту. Встановлено, що емпатія автора виявляється у значній частці автобіографічності, співчутті зубожілим робітникам, безправним жінкам і немічним дітям, а також у витонченому поєднанні рис реалізму, символізму й імпресіонізму як естетичних чинників твору. Уході дослідження емпатії тексту звернено увагу на вибір письменником жанру (пролетарський роман, романіст, використовуючи елементи драми, живо й без моралізаторства показує статеве насильство) й оповідних стратегій (створює особливий оповідний ритм, вдається до дитячої перспективи, естетики потворного). Наведено емпатію читача, яка щодо двох романів була різною - перший був оцінений позитивно, а другий - негативно.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"