Методологія дослідження базувалась на використані порівняльно-історичного, статистичного, структурно-функціонального, термінологічного методів зі врахуванням аксіологічного (ціннісного) підходу, що надав змогу розглядати єврейську національну освіту як самодостатнє утворення з системою певних цінностей, важливих для функціонування національної культури євреїв. Обгрунтувано провідну роль єврейської національної освіти як культурного феномена у збереженні самобутньої культури єврейських громад регіону впродовж тривалого історичного періоду. Зазначено, що на території Поділля сформувалася одна з найпотужніших єврейських громад Східної Європи, що представляла собою субетнос - ашкеназі. Євреї Поділля, які тривалий період жили за умов дискримінаційної політики, спрямованої на знищення основ національного життя, зуміли зберегти свою ідентичність і культуру. До включення території Поділля до складу Російської імперії серед місцевих євреїв зберігалася традиційна національна система освіти. Вона базувалася на міцному зв'язку навчання з релігією, традиціями єврейського народу, а навчальних закладів - з органами місцевого самоврядування євреїв (кагалами). Століттями єврейська спільнота зберігала свою національну самобутність, уникала повної асиміляції. Разом із релігією освіта захищала євреїв від втрати елементів національно-культурного життя та національних особливостей життя громади. Російська імперська влада намагалася заохотити євреїв до навчання у загальнодержавних закладах освіти, сподіваючись таким чином подолати їх культурну відокремленість, сформувати лояльність до імперії. Проте переважна більшість євреїв Поділля продовжували традиційно навчатися у хедерах і талмуд-торах. Нові перспективи для розвитку національної освіти відкрилися з 1917 р., після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Російській імперії. Україна, яка сама боролася за незалежність, була лояльною до реалізації євреями права на національно-культурну автономію. Розвитку освіти сприяли декрети Української Народної Республіки (1917 - 1920 рр.). Центральне місце у підтримці світської національної освіти відігравали культурно-просвітницькі товариства "Тарбут" і "Культура-Ліга". У цей час кількість національних закладів освіти євреїв Поділля неухильно збільшувалася. Радянський уряд узяв курс на знищення релігійних навчальних закладів і витіснення івриту як мови навчання. Одночасно єврейські національні школи з мовою навчання їдиш розглядалися як елемент радянізації євреїв. Тож на Поділлі у період "коренізації" збільшилася кількість національних єврейських шкіл, закладів професійної та спеціальної освіти. Проте з кінця 1940-х рр. органи партійної й державної влади запровадили курс на асиміляцію та знищення національного життя євреїв. Останні в регіоні національні світські заклади освіти було закрито наприкінці 1930-х рр. із проголошенням незалежності України з'явилися нові можливості для відновлення національної освіти єврейських громад Поділля. У цей час освіта й релігія стали основними елементами відновлення та збереження національно-культурного життя єврейського народу.

• Кононенко Василь Петрович (1984–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"