Зроблено спробу вивчення рівня впливу традицій української барокової літератури, зокрема ключового структуранта поетики її творів - біблійної герменевтики, на твори нової української літератури. Аналіз здійснено на прикладі творів Г. Квітки-Основ'яненка. Підкреслено, що Г. Квітка-Основ'яненко як письменник нового часу вже не застосовує принципи чотирисенсового методу тлумачення Біблії як стильову та формотворчу домінанту у процесі художнього творення християнської моделі світу. Однак екзегеза Біблії присутня в художніх текстах автора на рівні алюзій, ремінісценцій, парафраз. Зображувану реальність Г. Квітка-Основ'яненко так само, як і барокові митці, такі як Іоаникій Галятовський чи Григорій Сковорода, поділяв у межах канонів біблійної герменевтики на амбівалентні "небесну" й "земну" сфери. Перевагу письменник віддавав "небесній" сфері, якої людина може досягнути після біологічної смерті, усвідомлюваної ним не як кінець, а як початок нового існування.

• Левченко Наталія Микитівна (філологічні науки)
• Левченко Наталія Михайлівна (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"