Проаналізовано образно-дискурсивний характер репрезентації дитини й окреслено соціальні аспекти конструювання феномену дитинства у трагедіях Евріпіда "Гелена", "Іон" та "Медея". Вербальні особливості репрезентації дітей у текстах трагедій надали змогу чітко окреслити дві тенденції, характерні для авторської манери давньогрецького трагіка. Ці особливості споріднюють авторські літературні тексти з героїко-епічною міфологією, яка є сфокусованою на житті тільки дорослого громадянина полісу. Віра давньогрецьких громадян у силу фатуму спонукала до диверсифікації представлення образів дітей також. Залежно від пророкованого майбутнього дитинство було репрезентовано або як процес здобуття всебічної освіти та виховання для тих, кому було передбачено стати героями; або як період пустощів та забав для простих смертних.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"