Основою дослідження є проблема дефініції поняття "традиція" та його культурно-філософська експлікація у контексті розвитку філософської думки України другої половини ХVI - поч. ХVII ст. Звернуто увагу на те, що термін "традиція" трансформується у категорію "острозький православний традиціоналізм", який утворює власне семантичне поле у культурі аналізованого періоду. Воно актуалізується у філософській спадщині острозьких традиціоналістів і представників острозького книжництва (Василь Суразький (Малюшицький), Іоанн Вишенський, Іов Княгиницький, Герасим Смотрицький, Даміан Наливайко, Клірик Острозький, Тимофій Михайлович, Віталій з Дубна та ін.), а також культурних діячів, котрі співпрацювали з Острозьким культурно-освітнім осередком і зайняли безкомпромісну позицію щодо захисту православ'я, церковнослов'янської мови, старого юліанського календаря та висловили різкий протест проти запровадження унії на українських землях на рубежі XVI-го - XVII-го ст. Феномен українського традиціоналізму у контексті острозького книжництва донині залишається відкритою темою для дослідників, які прагнуть відшукати у ньому потенційні зародки формування національного образу культури в її автентичному вияві та ствердити її самобутній духовний лик, грунтований на православній традиції. І на сьогодні беззаперечним залишається факт культуротворчої невиснажуваності філософії острозьких традиціоналістів, які гідно витримали полеміку з Заходом, ствердивши ціннісний вимір власних духовних надбань. Авторка дослідження приходить до висновку про те, що звернення до філософської площини вітчизняної духовної культури задає нову векторність національного самопошуку.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"