Обрані для експериментального дослідження похідні сірковмісних амінокислот (адеметіонін, таурин та глутатіон) завдяки своїм багатогранним плейотропним ефектам застосовуються у різних галузях практичної медицини. Дослідження їх ренальних ефектів в умовах фізіологічної норми надає можливість розширити та доповнити їх фармакологічну характеристику, що створює підгрунтя для подальшого вивчення нефропротекторного потенціалу при патології нирок. Мета роботи - встановлення впливу похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) на морфофункціональний стан нирок щурів після курсового введення препаратів. Дослідження ренальних ефектів похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) проведене на статевозрілих нелінійних білих щурах масою 130 - 180 г. Тварин було розподілено на 4 групи (n = 7): I група - інтактний контроль, II група - група тварин, яким вводили адеметіонін ("Гептрал", "Abbott S.p.A.", Італія) в дозі 20 мг/кг, III - група тварин, яким вводили таурин ("Sigma-Aldrich", USA) в дозі 100 мг/кг, IV - група тварин, яким вводили глутатіон ("ТАД 600", "Biomedica Foscama", Італія) в дозі 30 мг/кг. Всі препарати вводили внутрішньом'язово впродовж 7-ми днів. Вивчення ренальних ефектів досліджуваних похідних сірковмісних амінокислот (ПСА) при 7-денному введенні умовно здоровим тваринам дозволило встановити, що досліджувані препарати виявляють слабкий діуретичний ефект, який вірогідно зумовлений зменшенням канальцевої реабсорбції води за відсутності достовірних змін швидкості клубочкової фільтрації. При цьому з досліджуваних препаратів лише адеметіонін виявляє незначну гіпоазотемічну дію. При дослідженні стану кислотнорегулювальної функції нирок не виявлено значних змін. У групах тварин, яким вводили адеметіонін, таурин та глутатіон, спостерігається достовірне зменшення протеїнурії, зумовлене, ймовірно, впливом на процеси реабсорбції білка. Вплив на іонорегулювальну функцію нирок при курсовому введенні ПСА характеризувався зростанням екскреції на тлі зменшення відносної реабсорбції іонів натрію, що супроводжувалось посиленням дистального транспорту іону натрію за рахунок активації канальцево-канальцевого балансу. За даними морфологічного дослідження патологічних гістоструктурних змін тканини нирок під впливом препаратів не виявлено, що свідчить про відсутність нефротоксичних властивостей досліджуваних ПСА. Висновки: на підставі проведеного експерименту можна зробити висновок, що при 7-денному введенні умовно здоровим тваринам досліджувані препарати адеметіоніну, таурину та глутатіону дещо посилюють діурез та чинять незначний вплив на процеси клубочкової фільтрації та канальцевого транспорту у нефронах зі збереженням внутрішньониркових механізмів авторегуляції за відсутності патологічних змін гістоструктури нирок.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"