Предмет дослідження - політико-економічні стратегії розподілу і використання природних ресурсів країнами арктичного простору. Мета роботи - авторське бачення переваг арктичної стратегії Китаю та перспективних напрямів участі України в розв'язанні стратегічних завдань усталеного розвитку регіону. Методологія проведення роботи - загальні положення макроекономіки, теорій галузевих ринків та сталого розвитку. На основі системного підходу визначено фактори, що впливають на сталий розвиток арктичного регіону. З використанням методів експертного аналізу визначено основні напрями китайської геополітичної стратегії. Методами структурування та синтезу виявлено сильні та слабкі сторони міжнародної співпраці у спільному використанні природних ресурсів Арктики. Результати роботи - проаналізовано нову "Епоху Арктики", орієнтовану на три основні теми: перше - зростаюче циркумполярне співробітництво між організаціями народів і регіональних органів влади: Північ відповідає Північній, області - побудова під першочерговим залученням держав з акцентом на Арктичну раду, відносини Арктики з зовнішнім світом, вплив несистемних суб'єктів (Китай) на трансформацію геополітичних і геоекономічних стратегій Арктичний регіон як шоста частина світового простору на північ від паралелі 66 33'39" з населенням 4 мільйони людей у восьми циркумполярних країнах: Канаді, Данії (Гренландія), Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Росії, Швеції та Сполучених Штатах. Держави, багаті на поновлювані (риби, морські тварини) і невідновлювані ресурси (до 20 % світових запасів корисних копалин); вплив танення льоду на геополітичну та геоекономічну ситуацію в Арктиці; Біла книга "Китайська арктична політика" Чин і виправдовує свою роль у боротьбі з глобальним потеплінням і необхідністю брати участь у розробці рішень щодо Арктики в цілому. Інтереси Пекіна не обмежуються транспортуванням і розробкою мінеральних ресурсів дна і надр, вони також пов'язані зі збиранням водних біологічних ресурсів, захистом морського середовища та його біорізноманіття, а також науковими дослідженнями. Угоди про вільну торгівлю, інвестиції у видобуток корисних копалин та інфраструктуру, а також інші зв'язки розросталися, розмиваючи межі між політичними та економічними сферами і піднімаючи перспективу нового меркантилізму. Китай не тільки набув реального доступу до сучасних Ісландських технологій чистої геотермальної енергії, але й отримав переваги в самій Ісландії. І цей вплив, як тільки Ісландія очолить Арктичну раду в 2019 році, допоможе зміцнити позицію Китаю щодо інтегрованої політики ЄС в Арктиці, яка пропонує три пріоритетні сфери: зміна клімату та охорона навколишнього середовища в Арктиці; сталий розвиток в регіоні та навколо Арктики; міжнародне співробітництво з питань Арктики. Висновки: на відміну від арктичних держав, Китай не має територіального суверенітету і пов'язаних з ним суверенних прав на видобуток ресурсів і рибальство в Арктиці.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Дікарєв Олександр Іванович (політичні науки)
• Шостак Лілія Борисівна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"