Проаналізовано зміст закріплених в українському законодавстві правових дефініцій термінів "предмет музейного значення" та "музейний предмет", зокрема їх відповідність сучасним тенденціям у розвитку музеології та музейної справи. З'ясовано, що їх зміст не охоплює нерухомі та нематеріальні об'єкти спадщини, які становлять неодмінну складову культурного надбання України і фактично включені сьогодні в сферу музейної діяльності. Головною причиною таких серйозних упущень є те, що в українському законодавстві ключовим елементом визначень термінів "музейний предмет", "предмет музейного значення" є термін "культурні цінності". Дефініція останнього закріплена у Законі України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" і орієнтована в першу чергу на розв'язання завдань регулювання переміщення культурних цінностей через митний кордон. Саме тому в дефініції терміну "культурні цінності" акцент свідомо ставиться на матеріальну рухому спадщину. Проте такий підхід не враховує музейної специфіки. Виключення нерухомих, нематеріальних об'єктів зі змісту правової дефініції "музейний предмет" призводить до непоправних втрат спадщини. Обгрунтовано необхідність перегляду вказаних правових дефініцій на законодавчому рівні з метою включення до їх змісту усіх складових культурної спадщини.

• Рябчикова Фаїна Денисівна (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"