Радіонуклідне забруднення біосфери набуло глобального характеру, досягаючи в окремих регіонах критичних рівнів. Численні дані свідчать про те, що сучасні уявлення радіаційної генетики неспроможні забезпечити прогноз усіх негативних наслідків впливу мутагену на організми. Віддалені генетичні наслідки дії радіації включають багаторівневу систему відповідних реакцій, що перебувають у складних причинно-наслідкових зв'язках, які важко передбачити. Опромінення у високих дозах спричиняє виникнення апоптозу, що призводить до загибелі пошкоджених клітин і компенсаторної проліферації тканини. При опроміненні в низьких дозах генетичні порушення можуть зберігатися і призводити до віддалених наслідків - зростання спадкової мінливості, зниження імунітету й адаптивних можливостей організмів, онкопатології, ослаблення потомства та підвищення їх смертності, пришвидшення старіння, зміни статевої пропорції в популяціях, віддаленої клітинної та ембріональної загибелі, геномної нестабільності, репродуктивної дисфункції, зміни радіочутливості. Пострадіаційна генетична нестабільність виявляється через декілька клітинних поколінь передачею потенційних пошкоджень генетичного матеріалу і може бути індукована завдяки механізму "ефекту свідка". Припущено, що нестабільність геному пов'язана із зниженням ефективності репаративного синтезу ДНК, а також виснаженням антиоксидантного потенціалу клітини. Генотипна і фенотипова варіабельність зростає не лише в результаті дії радіації, але й інших стресових чинників, що дозволяє надати універсальної, загальнобіологічної значущості подібним перебудовам геному. Радіоадаптація може бути зумовлена ініціацією малими дозами опромінення репарації пошкоджень ДНК, що можуть спричиняти репродуктивну загибель клітин. Також радіоадаптація може бути пов'язана з генетично детермінованими процесами, що призводять до репопуляційного заміщення пошкоджених чи загиблих клітин. Рівень виявлених адаптивних реакцій в органах і тканинах опромінених організмів спрямований лише на виживання окремих особин, а не на процвітання популяції в умовах підвищеної радіоактивності середовища існування. Вивчення механізмів, які дозволять зрозуміти мутаційні процеси, що виникають у віддалені строки після опромінення, відкриває нові можливості для розуміння віддалених генетичних наслідків і адаптивних процесів на стресові впливи за дії хімічних чинників. Підкреслено необхідність систематичного проведення генетичного моніторингу на територіях, що зазнали техногенного забруднення мутагенними чинниками за використання чутливих і надійних методів біотестування з врахуванням фенотипових, цитогенетичних і молекулярно-генетичних спадкових змін у низці прийдешніх поколінь.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Якимчук Руслан Андрійович (1972–) (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"