Частота випадків резистентної гіпертензії у популяції хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) коливається в межах 5,0 - 18,0 %. У структурі резистентної АГ псевдорезистентна становить 90,0 - 95,0 %. Мета роботи - порівняти методики диференційної діагностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної АГ у практиці сімейного лікаря. Обстежено 120 пацієнтів із неконтрольованою есенціальною АГ. У рандомізований спосіб їх було розподілено на 2 групи - основну - 60 пацієнтів (26 (43,3 %) жінок і 34 (56,7 %) чоловіки, середній вік <$E54,6~symbol С~9,2> року та групу порівняння - 60 пацієнтів (24 (40,0 %) жінки та 36 (60,0 %) чоловіків, середній вік <$E55,4~symbol С~8,5> року). Дослідження поділили на 3 етапи. Чутливість запропонованого авторами способу диференційної діагностики, з традиційним, становить 95,7 % (95,0 % ДІ 91,8 - 99,6), специфічність - 57,2 % (95,0 % ДІ 47,5 - 66,9), індекс точності (діагностична цінність тесту) - 86,7 % (95,0 % ДІ 80,1 - 93,3). Частота виявлення псевдорезистентної АГ у пацієнтів групи порівняння досягала 80,0 %, в основній групі - 88,0 %, частота виявлення резистентної АГ - відповідно 20,0 і 12,0 % (<$Echi sup 2 ~=~1,7>; df = 1; p >> 0,05). Тобто за результатами проведеної диференційної діагностики есенціальної резистентної і псевдорезистентної АГ, як загальноприйнятим методом, так і розробленим авторами, переважно була визначена псевдорезистентна АГ - 92 пацієнти (83,6 %), резистентна АГ - 18 пацієнтів (16,4 %). На основі порівняльного дослідження різних методів диференційної діагностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії науково обгрунтовано ефективність удосконаленого авторами методу в значному зменшенні тривалості проведення диференційної діагностики та у скороченні термінів виставлення діагнозу псевдорезистентної гіпертензії, завдяки оригінальному підходу до визначення ефективності трьох раніше призначених антигіпертензивних препаратів у контролі АТ, та більш швидкому досягненню контролю АТ цієї категорії хворих. Висновки: чутливість запропонованого способу диференційної діагностики у порівнянні з традиційним, становить 95,7 % (95,0 % ДІ 91,8 - 99,6), специфічність - 57,2 % (95,0 % ДІ 47,5 - 66,9), індекс точності (діагностична цінність тесту) - 86,7 % (95,0 % ДІ 80,1 - 93,3). Частота виявлення псевдорезистентної АГ у групі порівняння досягала 80,0 %, у основній групі - 88,0 %, частота резистентної АГ становила 20,0 і 12,0 % відповідно (<$Echi sup 2 ~=~1,7>; df = 1; p >> 0,05). Науково обгрунтовано ефективність удосконаленого методу в значному зменшенні тривалості проведення диференційної діагностики до <$E3,9~symbol С~2,6> днів у порівнянні з традиційною методикою - <$E16,4~symbol С~6,8> днів (p << 0,05), що надає змогу досягти суттєвого зниження систолічного АТ (>> 10,0 % від показників на початку лікування) у середньому за <$E4,5~symbol С~1,5> днів у порівнянні з традиційною методикою - <$E20,2~symbol С~3,6> днів (p << 0,05).

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Волошина Олена Вікторівна (1974–) (географічні науки)
• Волошина Оксана Володимирівна (1966–) (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"