Розглянуто геофізичну модель мантійної рудоутворювальної системи, яка складається із трьох частин: район зародження рудного речовини; зона його транспортування; ареал рудовідкладення - родовище. Модель грунтується, з одного боку, на використанні сучасних досягнень металогенії і методів глибинної геофізики, а з іншого - на оригінальних даних щодо будови тектоносфери у просторі великих рудних районів кольорових і благородних металів, розташованих у Центральному Середньогір'ї і Центральних Родопах. У результаті геофізичних досліджень простежено поздовжні і поперечні мантійні розломи, а також підняття розігрітої покрівлі астеносферного шару. Отримано кількісні дані щодо значних вертикальних амплітуд (7 - 14 км і більше) тектонічних розривів, що відбуваються як на поділі Мохо, так і на верхній межі астеносферного шару (амплітуда понад 60 км). В описаній структурі ендогенної рудоутворювальної системи дві з її основних частин, а саме зародження і локалізація рудоносних продуктів, повністю розміщуються в астеносфері й земній корі відповідно. Третя основна частина - транспортна - займає обмежену ділянку верхньої мантії і за вертикаллю охоплює земну кору, яка збігається з коромантійними вузлами. Виявлені особливості тектоносфери в межах мантійних рудних районів, а також специфічна геофізична характеристика астеносферного шару засвідчують, що в їх просторі існували сприятливі умови для виникнення і функціонування конвективних комірок і висхідних магмофлюїдних потоків. Все це спричинило зародження рудоносних магм в астеносферному шарі і їх пересування до земної поверхні, де у верхній крейді (Середньогір'я) і палеогені (Родопи) формувалися мантійні родовища. Результати досліджень важливі для з'ясування проблеми зародження рудної речовини, яке відбувається в астеносфері.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"