Мета дослідження - на основі архівних матеріалів проаналізувати нову рецепцію Люблінської унії 1569 р., що відбувалася в польському національному русі в 1850 - 1860-х рр. на півдні України. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості. Використано такі загальноісторичні методи: історіографічний аналіз, термінологічний аналіз, компаративний, типологічний. Дотримано цивілізаційний підхід та засад інтелектуальної історії. На основі широкого кола опублікованих джерел і документів Державного архіву Одеської області запропоновано нову рецепцію унії 1569 р. з "Полудневою" (Південною) Україною. Висновки: архівні документи свідчать, що південно-українські території стали важливим плацдармом розповсюдження нових ідей, зосередження діячів польського руху, концентрації відповідної літератури та зброї. З'ясовано, що нова рецепція Люблінської унії 1569 р. включала українські землі як окрему складову нової держави - поряд із Польщею та Литвою. Проявлялась вона не лише в усних висловлюваннях або листуванні, зверненні до подій історії України та її видатних діячів, але й у наочних матеріалах - картах, геральдиці, печатках. Ураховуючи стратегічне значення Одеси, усі ці матеріали являли значну проблему для місцевих російських чиновників, котрі фіксували зазначені ідеї в рапортах, повідомленнях, розпорядженнях, звітах тощо. Вочевидь нова рецепція Люблінської унії передбачала включення до складу нової держави південноукраїнських теренів включно з Одесою як "Полудневої землі" (в польському національному русі навіть з'явилася посада "комісара полудневих країн").

• Бачинська Олена Миколаївна (економічні науки)
• Бачинська Олеся Михайлівна (історичні науки)
• Бачинська Олена Анатоліївна (історичні науки)
• Бачинська Ольга-Марія Ігорівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"