Bulavin L. A. Surface nanostructure of layers from water solutions after sedimentation = Поверхнева наноструктура шарів, отриманих осадженням із водних розчинів / L. A. Bulavin, Yu. F. Zabashta, O. S. Svechnikova, S. R. Bobrovnik, L. Yu. Vergun // J. of Nano- and Electronic Physics. - 2019. - 11, № 4. - С. 04012-1-04012-6. - Бібліогр.: 4 назв. - англ.Розглянуто питання щодо механізмів осадження на підкладці речовини із розчинів. Досліджено поверхневу структуру шарів, одержаних осадженням водних розчинів двох типів. Для першого типу (водний розчин глюкози з концентрацією 40 %) характерне утворення водневих зв'язків розчиненої речовини з молекулами води. Під час утворення кристалів другого типу (водний розчин NaCl з концентрацією 0,9 %) такі зв'язки не утворюються. Аналіз зображень, одержаних за допомогою атомно-силового мікроскопа "Integra", виявив різницю між поверхневою структурою шарів, одержаних для цих типів розчинів. Використовуючи гістограми розподілу рельєфу поверхні, запропоновано методику обробки експериментальних даних. Згідно з цією методикою, поверхня описується у разі використання традиційної континуальної моделі. Під час застосування цієї моделі вертикальне зміщення точок поверхні від площини описується випадковим полем. Крім того, приймається, що виступи на поверхні мають однакову форму і розташовуються на однаковій відстані одна від одної. Для усередненої моделі функція густини є детермінованою періодичної функцією. Встановлено, що для першого типу водного розчину згладжена гістограма містить максимуми, а для другого типу - спостерігається їх відсутність. Враховано, що у водному розчині першого типу виникають кластери, що містять як частки розчиненої речовини, так і молекули, а в розчині другого типу в напрямку підкладки дифундують не кластери, а окремі частинки розчиненої речовини (іони). Показано, що в розчині першого типу кластери дифундують до підкладки та осідають на ній, утворюючи епітаксіальний шар, який складається з областей з горизонтальною поверхнею, розділених виступами з практично вертикальними стінками і глибиною близько товщини шару. При цьому реалізується такий процес осідання, який супроводжується найбільшим зниженням енергії системи. Останнє досягається в разі, коли забезпечується за можливості найбільша площа контакту між кластером і підкладкою. У другому випадку шар утворюється в результаті осідання на підкладці частинок розчиненої речовини, що створює умови для згладжування виступів, властивих підкладці і плавної зміни кута нахилу поверхні шару. Індекс рубрикатора НБУВ: В371.21
Рубрики:
Шифр НБУВ: Ж100357 Пошук видання у каталогах НБУВ Повний текст Наукова періодика України
Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
|