Дестабілізація хронічного захворювання змінює систему відношення особистості, погіршуючи психічну адаптацію, шо впливає на прихильність пацієнтів до лікування та виконання ними лікарських призначень. Досягнення позитивної динаміки в лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця можливе за тісної співпраці лікуючого лікаря, лікаря-реабілітолога, психолога та самого пацієнта. Важливим методом підвищення якості й ефективності відновного лікування є сугестивна терапія (СТ), яка у поєднанні з традиційними реабілітаційними заходами сприяє зменшенню рівня ситуативної та особистісної тривожності, приводить до покращання адаптаційних можливостей організму. Оцінка адаптаційних можливостей організму може розглядатись як критерій ефективності лікувальних і реабілітаційних втручань. Мета дослідження - проаналізувати ефективність застосування СТ у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) шляхом оцінки динаміки клінічного стану та показників тривожності. Обстежено 135 хворих з ГКС без стійкої елевації сегмента ST, 60 хворих із застосуванням консервативного лікування та 75 хворих, яким проведено черезшкірне коронарне втручання. Проаналізовано динаміку об'єктивних показників, адаптаційних змін і показники тривожності у групах хворих з традиційним лікуванням та у групах хворих, де поряд із традиційними реабілітаційними заходами застосовано СТ. Аналізуючи динаміку адаптаційних показників, встановлено, що у групі хворих на ГКС без елевації сегмента ST, яким проведено консервативну терапію, динаміка була менш значимою, що пов'язано із загальним дезадаптаційним синдромом. Більш значимими були зміни у групі пацієнтів проведення черезшкірного коронарного втручання та застосування СТ, зі зниженням артеріального тиску, частоти серцевих показників та зниження індексу функціональних змін з <$E3,78~symbol С~0,15> балів перед втручання до <$E2,92~symbol С~0,13> балів після СТ (p << 0,01). У всіх групах пацієнтів спостерігали високі рівні реактивної тривожності на початку лікування. У результаті лікування відмічалось зниження тривожності, проте більш виражені зміни були саме у групі з застосуванням СТ (p << 0,05). Висновки: сугестивні методи терапії у хворих на ГКС є важливим втручанням, що забезпечують комплексний підхід із урахуванням усіх складових та сприяє покращанню адаптивних можливостей хворих на етапі реабілітації, підвищує якість та ефективність відновного лікування хворих. Застосування СТ на етапі реабілітації покращує клінічний перебіг, зменшує ангінальні прояви, стабілізує артеріальний тиск та підвищує толерантність до фізичних навантажень.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"