Обгрунтовано, що південно-західна частина Росинсько-Тікицького мегаблоку Українського щита формувалася, як мінімум, за шість етапів дислокаційних перетворень кристалічної основи у ході зміни напрямів прикладання тектонічних зусиль. Становлення структур перших п'яти етапів відбувалося в зсувових умовах за поступового зниження РТ параметрі в геологічного середовища від гранулітової до зеленосланцьової фації метаморфізму. Пізніші структури є постметаморфічними, вони підсилюють та ускладнюють раніш усталений структурний план. Відштовхуючись від принципу самоподібності дислокаційних структур на всіх рівнях їх петроструктурної організації, можна вважати Росинсько-Тікицький мегаблок гібридною дислокаційною макроструктурою, що формувалася так само, як і детально досліджена його частина. На основі систематизації даних щодо будови Володарської складчастої форми за принципом ієрархічності показано, що цей рудоперспективний об'єкт є високовпорядкованою дислокаційною структурою й займає закономірну структурну позицію в палеопротерозойському структурному рисунку даної частини Українського щита.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Осьмачко Любов Степанівна (геологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"