Викладені ключові аспекти методологічних основ розроблення Комплексних програм бойової підготовки військових формувань сил оборони держави, зокрема з'єднань (частин) Збройних Сил України (ЗС України). Аналіз воєнних конфліктів сучасності, зокрема досвід застосування військ (сил) у збройному конфлікті на сході України, підтверджує зростання швидкоплинності та динамічності операцій, збільшення їх просторового розмаху та набуття високоманевреного оборонно-наступального характеру. Нові далекобійні, високоточні, всепогодні засоби боротьби фактично, розширили активну фазу ведення бойових дій до цілодобової. Значно зросла роль взаємодії військових формувань сил оборони під час спільного виконання бойових (спеціальних) завдань в операції. Усе це вимагає врахування специфіки підготовки військових формувань сил оборони до виконання завдань за призначенням, а отже, диференційованого підходу до організації (планування) їх бойової підготовки. Одним із можливих шляхів підвищення ефективності планування бойової підготовки та досягнення потрібного рівня навченості військ (сил) є розроблення та запровадження в практику їх бойової підготовки принципово нового нормативного документа - Комплексної програми бойової підготовки з'єднання (частини). Вважається, що Комплексна програма (на відміну від існуючих програм бойової підготовки) має, зокрема, забезпечувати обгрунтованість визначення оптимальної кількості навчальних годин бойової підготовки та їх раціональний (оптимальний) розподіл між спеціалістами (підрозділами) та періодами підготовки для досягнення заданого рівня навченості з'єднання (частини) у цілому, а також готовності цього з'єднання (частини) до взаємодії з іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами сил оборони під час спільного виконання бойових (спеціальних) завдань.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"