Мета роботи - визначення плагіату як антропологічного і соціального феномену. Теоретичний базис. Для експлікації первинного значення термінів, якими позначався феномен плагіату, автор провів аналіз автентичних історико-філософських і літературних текстів у відповідних до теми дослідження частинах. Для досягнення мети було використано методи і принципи соціально-філософського і філософського-антропологічного досліджень, зокрема: соціального детермінізму та антропологічної інтерпретації феноменів людського життя (О. Больнов). Наукова новизна полягає: в уточненні термінологічної еволюції щодо позначення феномену плагіату; у запропонованій автором філософсько-антропологічній характеристиці мотивів й особистісних рис суб'єкта плагіату (плагіатора). Висновки: плагіат як практика і плагіат як термін тривалий час існували нарізно. З номінатем, якими позначалась відповідна практика, Рlagium мав своїми попередниками грецьку al і латинську Furta. Генезис модерної семантики терміну "плагіат" відбувався протягом тривалого часу як процес зміни номінативних значень через ускладнення семантичної структури слова до переінтеграції. Аналіз історико-філософських і літературних джерел з "кейсу Емпедокла" і "кейсу Фідентіна" дозволив реконструювати антропологічні характеристики названих осіб як плагіаторів: обох спонукало до вчинення плагіату марнославство у поєднанні з: або тимчасовою обмеженістю здібностей до інтелектуальної творчості (Емпедокл у статусі учня), або константною обмеженістю здібностей до літературної творчості (Фідентін). Вчинення плагіату було також зумовлено невисокими моральними якостями обох, що дозволяє вважати плагіат одним із проявів інтегральної характеристик особи. Марнославство, яким мотивується вчинення плагіату, є однією з маніфестацій потреб у повазі, шануванні, соціогенних за своєю природою, але на відміну від наступного, вищого, щабля в ієрархії базових потреб (А. Маслоу), з необхідністю не передбачає самовдосконалення людини. Тому плагіатор не переходить на рівень потреби в самоактуалізації, засобом задоволення якої є творчість у розмаїтті її видів, "застрягнувши" на задоволенні потреб нижчого рівня. Плагіат є амбівалентним феноменом через те, що, попри антропологічні особливості суб'єктів плагіату, його онтологічні підвалини вкорінені в соціальній природі людини.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"