Мета дослідження - удосконалення ефективності лікування хворих на хронічний абактеріальний простатит (ХАП)/синдром хронічного тазового болю (категорія IIIБ), зумовлений герпесвірусною інфекцією, шляхом оцінювання клініко-імунологічних особливостей даної патології. Було обстежено 146 пацієнтів з ХАП (121 - герпесвірусної етіології і 25 - без виявленої вірусної інфекції) і 25 практично здорових молодих чоловіків. Пацієнтів було розподілено на групи. Серед усіх пацієнтів з простатитом герпесвірусної етіології у 46 пацієнтів в еякуляті виявлено ДНК вірусу простого герпесу 1/2 типу (ВПГ 1/2 типу). Цих хворих було включено у I групу порівняння, у 41 пацієнта - ДНК цитомегаловірусу (ЦМВ) - II група порівняння, у 34 пацієнтів - ДНК обох вірусів, відповідно III група порівняння. Під час оцінювання імунного статусу пацієнтів вивчали рівень інтерферон-гамма (ІФН-<$Egamma>) у сироватці крові та вміст секреторного імуноглобуліну A (sIgA) в еякуляті пацієнтів, для оцінювання стану локального запалення вивчали цитокіновий статус пацієнтів шляхом дослідження рівня прозапального інтерлейкіну 6 (ІЛ 6) та протизапального інтерлейкіну 10 (ІЛ-10) в еякуляті пацієнтів. Симптоматику простатиту оцінювали за допомогою оцінювання загального стану за сумою балів (S + L) шкали симптомів хронічного простатиту IPSS. У процесі дослідження лікування було проведено пацієнтам з простатитом вірусної етіології, яких попередньо було розподілено на підгрупи, які одержували традиційне лікування згідно з протоколом і традиційне лікування з включенням у лікування препаратів вальтровір, оверін та новірин залежно від наявності відповідного збудника у сім'яній плазмі пацієнтів. Зазначені показники імунітету та симптомів простатиту порівнювали після лікування з відповідними показниками пацієнтів з простатитом невірусної етіології (IV група контролю) і здорових пацієнтів (V група). За результатами дослідження виявлено достовірно вищі показники імуносупресії у пацієнтів з ХАП у порівнянні зі здоровими пацієнтами (p << 0,05). За результатами порівняння показників імунного і цитокінового статусу у пацієнтів вірусного і невірусного простатитів достовірно вищі показники імуносупресії виявлено відповідно у перших, що підтверджує роль герпесвірусів у розвитку простатиту. Після одержаного лікування (як традиційного, так і удосконаленого) в усіх пацієнтів зафіксовано позитивну динаміку імунітету і симптоматики (p << 0,05). Проте за порівняння показників рівня ІФН-<$Egamma>, sIgA, ІЛ-6, ІЛ-10, бали (S + L) після обох видів лікування було зазначено, що кращі результати виявлено у пацієнтів після вдосконаленого лікування (p << 0,05). Заключения: доведено роль герпесвірусів у розвитку хронічного абактеріального простатиту. Обгрунтована етіопатогенетична терапія пацієнтів з вірусним простатитом значно ефективніша у порівнянні з традиційним лікуванням.

• Горпинченко Ігор Іванович (1946–) (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"