Запропоновано деякі теоретичні моделі теплопровідності полімерних нанокомпозитів, що базуються на термоелектричній аналогії, та проаналізовано відповідність їх експериментальним результатам для систем полімер-вуглецеві нанотрубки (ВНТ). Особливістю теплопровідності систем полімер-ВНТ, обраних для моделювання, є наявність перколяційного переходу, що більшість моделей теплопровідності не враховує. Тому, грунтуючись на термоелектричній аналогії, автори використали моделі, які добре описують перколяційну поведінку електропровідності систем полімер - ВНТ, а саме, моделі Бруггемана, Фур'є та скейлінгову модель, і застосували ці моделі для опису теплопровідності. Встановлено, що модель, яка грунтується на теорії ефективного середовища (модель Бруггемана), не враховує наявності порогу перколяції за низького вмісту ВНТ і не може використовуватися для точного опису експериментальних даних. Виявлено, що модель Фур'є демонструє гарну відповідність експерименту, проте застосована лише для систем, для яких спостерігається великий стрибок теплопровідності за досягнення порогу перколяції, тобто систем з низькою власною провідністю. Показано, що найкращу відповідність експериментальним даним демонструє скейлінгова модель, яка, окрім порогу перколяції, враховує структурні характеристики кластерів, які формуються з вуглецевих нанотрубок.

• Лисенков Едуард Анатолійович (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"