Досліджено питання підвищення ефективності лікування гострого середнього отиту, ускладненого сенсоневральною приглухуватістю, шляхом обгрунтування диференційованої лікувальної тактики хворих, розробленої на основі виявлених у них клінічних та біохімічних розладів та патологічних змін завитки лабіринта у лабораторних тварин. Згідно досліджень (295 пацієнтів) гострий середній отит у 10,8 % ускладнювався гострою сенсоневральною приглухуватістю. У більшості хворих на гострий середній отит (61 %) спостерігалися клінічні та біохімічні вияви ендогенної інтоксикації, причому у хворих на гострий середній отит, ускладнений сенсоневральною приглухуватістю, показники лейкоцитарного індексу інтоксикації, молекул середньої маси достовірно вищі, ніж у хворих з неускладненим гострим середнім отитом (р < 0,01 - 0,05). Такі дані можуть слугувати вірогідним критерієм виконання тимпанопункції для звільнення вуха від патологічного вмісту та зниження явищ ендогенної інтоксикації. Своєчасне виявлення сенсоневральної приглухуватості у хворих на гострий середній отит після проведення тимпанопункції та призначення адекватного лікування, яке включало антибактеріальну, дезінтоксикаційну терапію і препарати, що покращують мікроциркуляцію та ноотропи, дозволило добитись позитивного результату лікування у 96,9 % пацієнтів. Патологічні зміни, що виникали за експериментального гострого середнього отиту, характеризувались не тільки запальними явищами в слизовій оболонці барабанної порожнини, а й суттєвою перебудовою структур завитки внутрішнього вуха. Підтверджено зморщення волоскових клітини у тварин з гострим середнім отитом, що виявлялось достовірним зменшенням розмірів ядра і цитоплазми (р < 0,05) порівняно з групою інтактних тварин і є передумовою розвитку її апоптозу.

• Хоружий Ігор Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"