Вивчено теоретико-прикладні аспекти ролі судової практики (СП) в сучасній правотворчості. Встановлено особливості поняття, ознак і сутності СП, її функціонального призначення за сучасних умов вдосконалення законодавства. Визначено її практичну роль в сучасному правотворчому процесі. Удосконалено визначення поняття "судова практика", в основу якого закладено виокремлені та проаналізовані ознаки. Вивчено проблему розуміння сутності СП, яка розкрита в межах: соціального, правового, логічного, владного, суб'єктного, формального, предметного, публічного та процесуального аспектів. Доведено, що за сучасних умов розвитку правової системи, вдосконалення системи судочинства та практики правотворчості роль СП у правотворчості значно посилюється, де СП виступає як засіб виявлення недоліків правового регулювання; правотворчого подолання прогалин у законодавстві; узагальнення правотворчого впливу на суспільні відносини; створення правотворчих пропозицій щодо вдосконалення положень чинного законодавства; тлумачення правових норм, що здійснюється шляхом усвідомлення та з'ясування правотворчого задуму, його роз'яснення суб'єктам права; здійснення правотворчого контролю. Приділено увагу питанням СП Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції в частині її ролі у національній правотворчості. Сформульовано й обгрунтовано положення щодо ролі СП Конституційного Суду України в правотворчості та визначено напрями її впливу на правотворчість. Розкрито роль СП судів загальної юрисдикції у правотворчості. Узагальнено й охарактеризовано сучасний стан взаємовпливу СП та правотворчості України, на підставі чого визначено шляхи вдосконалення взаємовпливу СП та правотворчості.

• Росік Тетяна Володимирівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"