Проаналізовано освітній ландшафт у предметному полі філософії освіти, під яким розуміється філософський концепт для позначення сукупності просторових, соціально-економічних, політичних, культурних та антропологічних характеристик освіти, що змінюються у межах певного регіону у процесі збереження, передачі та виробництва знань. Описано ознаки, які відрізнять це поняття від інших способів репрезентації освітньої реальності: пластичність, динамічність, антропологічність, вітальність, просторовість, композиційність, семантичність, символічність, темпоральність, ритмічність, полімасштабність, гібридність, контекстуальність, ситуативність. Запропоновано загальну парадигму дослідження освітнього ландшафту як соціального явища. Показано три полюси, навколо яких центруються дослідження освітніх ландшафтів: суб’єктивний ("індивідуум"), інтерсуб'єктивний ("суспільство"), символічний ("культура"). Виявлено п’ять основних підходів: індивідуальний, типологічний, метафоричний, конструктивістський та міфологічний. Окреслено перспективи досліджень у галузі типології та методів дослідження освітніх ландшафтів. Досліджено історичну генезу освітніх ландшафтів аграрного, індустріального й інформаційного суспільств. Виявлено діалектику впливу глобалізації та регіоналізації на освітні ландшафти XXI ст. Особливу увагу приділено змінам у європейському освітньому ландшафті. Досліджено вплив цивілізаційних викликів на національні освітні ландшафти. Окреслено проблемне поле модернізації вітчизняної освіти та обгрунтовано шляхи удосконалення освітніх ландшафтів України.

• Терепищий Сергій Олександрович (1984–) (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"