Зазначено, що формування належних засад кримінально-правової протидії пособництву передбачає необхідність існування узгодженого вчення, яке б охоплювало різні аспекти правових наслідків сприяння вчиненню злочину, оскільки від цього залежить правотворча та правозастосовна діяльність. На підставі аналізу законодавчих положень, які визначають пособника як одного зі співучасників у злочині, та практики їх застосування, доведено необхідність формування невичерпного переліку способів сприяння вчиненню злочину, реалізація яких зумовлює притягнення до кримінальної відповідальності за пособництво. Доведено, що законодавче регулювання різних аспектів відповідальності пособника поєднує у собі ознаки акцесорної теорії співучасті та теорії самостійної відповідальності співучасників. Наведено аргументи на користь необхідності забезпечення диференціації кримінальної відповідальності різних видів пособництва залежно від істотності ролі пособника у досягненні злочинного результату. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення статей 27, 31, 68 КК України.

• Цибулін Тарас Григорович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"