Вперше в українському літературознавстві застосовано комплексний інтердисциплінарний підхід щодо вивчення автонарації, здійснено реконструкцію наративної ідентичності як життєвої історії й індивідуального міфу у творах І. Франка, А. Хцюка й Б. Шульца. Виявлено та проаналізовано основні структурні елементи життєвої історії, показано ключові механізми її моделювання, охарактеризовано систему функцій, визначено комунікативні межі, а також мотиваційну базу творення життєвої історії. Розгляд автонарації крізь призму категорії наративної ідентичності як життєвої історії та індивідуального міфу дозволив актуалізувати нові виміри її інтерпретаційного потенціалу, а контекстуалізація - вивести на рівень трактування нарації як структури людського само/розуміння, яка дає можливість вибирати, упорядковувати, ре/інтерпретувати різні події та вчинки у цілісну осмислену єдність, а також літературної фікції, у якій ідентичність реалізується як авторефлексійний проект. Показано, що моделювання наративної ідентичності проектується як послідовна автотерапевтична, автокомунікативна й авторефлексійна практика, спрямована на "збирання у цілісність", наділену глибшим сенсом. Наголошено, що фундаментальну роль у творенні життєвої історії й індивідуального міфу відіграє опрацювання автобіографічних спогадів, котре переростає у значущий тип культурної практики.

• Дуркалевич Вікторія Володимирівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"