Головним предметом дослідження є оперна мелодія як емоційно-когнітивний феномен у контексті сучасної музикознавчої аксіології. У зв'язку з ним вивчено європейську оперу в її історичному становленні та класичних репертуарних взірцях як особливу жанрово-текстологічну сферу музичного мистецтва та "у дзеркалі" сучасного музикознавчого дискурсу. Це дозволяє розкрити основні комунікативно-функціональні аспекти, визначити інтонаційно-стилістичні коди оперного переживання як типологічного та, водночас, особистісно-смислового явища. Розглянуто особливості мелодичної мови опери у зв'язку з упредметненням та кодуванням емоційно-когнітивних процесуальних явищ як головним історичним та текстологічним завданням оперного жанру. Визначено історичні та теоретичні передумови емотивно-аксіологічного підходу щодо європейської оперної традиції, художньо-діалогічні складові оперного твору та їх логіко-смислову ієрархію. Розкрито значення мелодичності як текстологічної парадигми оперної музики, відповідно до цього виявлено сюжетно-композиційні та стильові фактори еволюції мелодичної мови, таким чином встановлено певну хронологію історії оперного мелосу. Запропоновано характеристику історичного розвитку італійської опери у зв'язку з явищем концептуалізації почуттів. Визначено своєрідність "емоційного репертуару" російської опери другої половини XIX - початку XX ст. Висвітлено семантичні складові явищ полімелодизму та мелодичної деконструкції як показових для оперної творчості XX ст.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"