Вперше у вітчизняному богослов'ї та релігієзнавстві здійснено комплексний аналіз Виникаючої церкви як альтернативного богословського дискурсу, релігійно-культурного феномену й інноваційної еклезіологічної моделі західного євангельського протестантизму в контексті постмодерну. Виявлено соціально-релігійні передумови, світоглядно-богословський контекст та історико-культурні чинники утворення церкви, з'ясовано конфесійну, богословську та географічну варіативність її виражень. В результаті аналізу першоджерел встановлено актуальні характеристики церкви, котра, попри властиву їй структурну аморфність, визначається як когерентний релігійний феномен, що виражає себе за допомогою дискурсивних і практичних орієнтацій, які надають йому єдності та відносної стабільності. Показано, що на зародження церкви та формування предметної структури її богословського дискурсу істотний вплив справили постліберальна та постконсервативна парадигми, радикальна ортодоксія, місіональне богослов'я, нове чернецтво та християнський рух за соціальну справедливість. Доведено, що за своєю природою Виникаюча церква є перш за все еклезіологічним експериментом, богословські контури якого окреслюють "покірна" епістемологія, постмодерністська герменевтика, оптимістична антропологія та сотеріологічний інклюзивізм. Обгрунтовано, що у богослов'ї Виникаючої церкви смислове поле концепту царства Божого розширюється у напрямі етико-антропологічної проблематики, ортопраксії та соціального богослов'я.

• Соловій Роман Павлович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"