Обгрунтовано доцільність виокремлення висловлень із відношенням номінації як висловлень певного типу в сучасній українській мові. Запропоновано комплексний підхід щодо аналізу об'єкта дослідження з урахуванням формально-граматичного, семантичного й комунікативного рівнів його організації. Аналіз семантики висловлень із відношенням номінації дав змогу з'ясувати, що предикат іменування є стрижневою лексичною одиницею для формування семантики об'єкта дослідження. На прикладах досліджено можливість ускладнення відношень номінації іншими типами відношень. Простежено специфіку реалізації висловлень із відношенням номінації в синтаксичній структурі простих і складних речень, а також у своєрідно організованих контекстах, що одержали в роботі назву контекстів іменування. У результаті аналізу прагматичних властивостей висловлень із відношенням номінації встановлено, що за типом інтенції мовця та особливостями комунікативної ситуації ці висловлення можуть бути репрезентовані як певні типи мовленнєвих актів: репрезентативи, директиви, декларативи, експресиви та комісиви. Описано контексти іменування у контексті реалізації в їх межах певних комунікативних стратегій і тактик.

• Компанієць Ігор Валерійович (технічні науки)
• Компанієць Ірина Василівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"