Комплексно досліджено проповіді XVII ст. (святкові, воєнні, погребальні) у зіставленні з агіографічними тестами, розкрито інтерактивну природу проповіді за характерними смисловими домінантами, зреалізованими в категоріях дейксису, оптативності та метадискурсу. Проповідь (казання) староукраїнського періоду потрактовано як різновид інституційного релігійного дискурсу, що визначає специфіку цього типу дискурсу. Проаналізовано специфіку адресантності та адресатності і реалізації мовленнєвих стратегій і тактик впливу в проповіді. Охарактеризовано казання як нову дискурсивну практику, що засвідчила зміну принципів дискурсивної діяльності в XVII ст. Системно досліджено проповіді XVII ст., виявлено дифузність проповідницького й агіографічного жанрів. Встановлено відповідність їх реалізації до тематичного спрямування дискурсу, з’ясовано комунікативно-когнітивну зумовленість виправлень в рукописних казаннях. З'ясовано ступінь досліження проповіді староукраїнського часу в історичній лінгвістиці, охарактеризовано діахронічні виміри проповіді, розкрито казання як нову дискурсивну практику в XVII ст.

• Олешко Юлія Леонідівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"