Розглянуто зниклі, зупинені та цукрові заводи України, що працюють як своерідна форма культурно-історичної спадщини - спадщини індустріальної. Зазначено, що різнобічність та коплексність оцінок і характеристик цукрозаводів грунтується на концепції промислового ландшафту. Вона передбачає врахування всіх без винятку моментів і аспектів цукроварної спадщини як предмету збереження й охорони. Розглянуто цукроварню як пам'ятку науки та техніки, економічної історії, архітектури та містобудування, як промисловий пейзаж, що має естетичну цінність, а також як своєрідну екосистему, в якій відбуваються процеси демутації, що в окремих випадках збільшують біотичне різноманіття території. Зазначено, що емпіричним метеріалом роботи є 66 об'єктів цукроварної спадщини - починаючи з цукрових заводів, які зникли в першій половині XIX ст., і закінчуючи діючими.

• Тютюнник Юліан Геннадійович (географічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"