Досліджено німецькомовну притчу в єдності лінгвостилістичних, лінгвопрагматичних і лінгвосинергетичних аспектів. Системний підхід дозволив виявити опозицію автологічного й експресивного стилю притчі, дослідити її композиційно-стилістичну структуру, мовленнєву реалізацію стильових рис і прагматичних функцій, образи-символи, лексико-синтаксичні засоби виразності на тлі переважно автологічного стилю мовлення, а також типи висунення - конвергенцію, зчеплення, ошукане очікування, антитезу як стилістичні прийоми експресивності та цілісної організації тексту. Акцентовано увагу на специфічних цілях притчі, які реалізуються у мовленнєвих стратегіях. Надано визначення дискурсу притчі, яке встановлює її комунікативно-прагматичний та жанровий статус, духовно-символічну природу. Вперше для німецькомовної притчі визначено синергегичний механізм створення підтексту шляхом протиставлення актуального членування тексту та надфразової єдності.

• Піхтовнікова Лідія Сергіївна (філологічні науки)
• Яремчук Ірина Митодіївна (біологічні науки)
• Яремчук Інна Михайлівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"