Розглянуто основні принципи та сучасні методи комплексної оцінки родючості грунтів, їх переваги та недоліки. Узагальнено результати 50-річної динаміки комплексної оцінки ефективної родючості грунтів ріллі Харківської області, яка проведена за результатами постійно діючого агрохімічного моніторингу - десяти циклів обстеження грунтів (1966 - 2015 рр.) з урахуванням параметрів рН, вмісту гумусу, фосфору та калію. Для комплексної оцінки ефективної родючості грунтів застосовано методику визначення зведеного показника якості грунтів (ЗПЯГ) як інтегрального показника родючості з попереднім перетворенням рівня часткових показників-властивостей на основі функції бажаності їх впливу на загальний рівень грунтової родючості (Т. О. Гринченко, О. О. Єгоршин, 1984). Пропонована методика вільна від ряду недоліків аналогічних методів і дає змогу надати комплексну оцінку ступеня окультуреності грунтів та встановити, який процент ріллі відповідає низькому, середньому та високому рівням їх окультуреності (β-розподіл), передбачити напрям розвитку культурного грунтотворного процесу під впливом сучасних антропогенних факторів. Із урахуванням хімічних, біологічних та фізичних показників грунту, а також ГТК (кліматичних показників) застосований метод доцільно використовувати під час розроблення обгрунтованої шкали бонітетів грунтів.

• Гринченко Тімур Олександрович (біологічні науки)
• Винник Олександр Федорович (хімічні науки)
• Балюк Святослав Антонович (1946–) (сільськогосподарські науки)
• Яцук Ігор Петрович (1975–) (державне управління)
• Романова Світлана Адольфівна (сільськогосподарські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"