Досліджено публіцистичний доробок персоналістичного характеру, що належить перу С. Єфремова (1876 - 1939) - видатного українського критика, літературознавця, фундатора національної журналістики, громадсько-політичного діяча. На підставі "теорії поколінь", "соціології знання", концепцій колективної та історичної пам'яті проаналізовано сприйняття С. Єфремовим "людей 1840-х" (М. Костомаров, П. Куліш), "людей 1860-х" (П. Житецький, М. Лисенко, К. Михальчук, Т. Рильський, О. Юркевич, М. Комаров, М. Симонов, С. Ніс), "людей 1870-х років" (О. Русов, І. Шраг), змальовано роль літературознавця у творенні Шевченківського канону, участь у ювілейних і комеморативних практиках українського руху ("свято Котляревського в Полтаві", ювілеї М. Лисенка, І. Нечуя-Левицького, М. Шашкевича, І. Франка, складання меморіальних збірок на пошану Б. Грінченка та В. Доманицького). В межах біографічного дискурсу представлено місце В. Антоновича й О. Кониського в "життєвому світі" С. Єфремова, з'ясовано роль М. Драгоманова як "значущого Іншого". Розглянуто історико-біографічні та культурологічні аспекти публіцистики С. Єфремова в "Книгарні" (1917 - 1920 рр.).

• Іваницька Світлана Григорівна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"