Здійснено зіставно-типологічний аналіз плюсквамперфекта у німецькій і давноминулого часу в українській мовах, а також розглянуто основні позиції в трактуванні плюсквамперфектних форм у порівнюваних мовах та обгрунтовано їх лінгвістичний статус в системі граматичної категорії часу сучасної німецької та української мов. Основою роботи є концепція, яка передбачає виявлення відмінностей між грамемами, визначення семантичної структури цих форм як сукупності функціональних можливостей, які реалізуються на рівні тексту. При визначенні функцій плюсквамперфекта/давноминулого часу взято до уваги наступні критерії: семантику дієслівного предиката, реалізовану у формах плюсквамперфекта/давноминулого часу, контекст, значення, яких набувають ці форми за контекстуального підходу, функції, які виконують ці часові форми на рівні тексту. Відповідно до цих положень висувається припущення - функціональне навантаження плюсквамперфекта та давноминулого часу залежить від глибини контексту. Встановлено тенденції слововживання форм плюсквамперфекта та давноминулого часу в німецьких та українських художніх текстах.

• Андріїв Ольга Богданівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"