Вивчено особливості метажанру художньо-документальної прози українського шістдесятництва як сегмента цілісного літературного процесу другої половини XX століття до сьогодення. Запропоновано концепцію метажанрової моделі нефікційної літератури. Увагу сфокусовано на генезі, генологічній типології та модифікаційних тенденціях, оригінальній поетиці цього типу письменства. Наявний матеріал дає змогу аналізувати, систематизувати й узагальнювати художньо-естетичні критерії та засади рецепції й інтерпретації нефікційного тексту в цілому. Акцентовано увагу на специфічних особливостях художньо-документальної прози шістдесятників на рівні змісту і форми творів, їхніх текстових і нетекстових компонентів, жанрових експериментувань. Література non-fiction цього творчого покоління вперше осягається у всій своїй повноті - від генези до нашого часу, набуваючи при цьому культурно-історичної вмотивованості, жанрової кодифікації, самодостатнього творчого обрису.

• Рарицький Олег Анатолійович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"