Наслідки геноцидів XX ст. - вірменського та Голокосту - вже добре задокументовано, а от Голодомор став темою наукових досліджень лише нещодавно. Текст маловідомої доповіді, написаний Рафаелем Лемкіним 1953 р. та збережений у Нью-Йоркській публічній бібліотеці, було опубліковано лише 2008 р., але саме він надав дослідникам теоретичну базу для аналізу злочину, який протягом десятиліть було приховано від громадськості й викреслено з підручників історії. Наголошено на необхідності вивчення долі усіх верств суспільства - жертв, очевидців і призвідців - у радянській Україні в 1930-х рр. для того, щоб зрозуміти, чому відбулася трансформація суспільства і як інтенсифікація насильства призвела до геноциду. Дві третини свідків, чиї наративи увійшли до книг пам'яті, - жінки, і саме тому їх погляд на події є стрижневим для розуміння насильства в суспільстві, яке пережило геноцид.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"