Розглянуто страх соціального відчуження любові. Саме в межах психоаналітичної епістемології, аналіз якої буде представлений у статті, найбільш рельєфно проглядаються тенденції до одноманітності та універсальних рішень з акцентом на забезпечення об'єктивності проблеми гендерного відчуження, точніше страху любові, який викликає гендерний процес. З урахуванням вищевикладеного, мета роботи - дослідити концептуальні суперечності, що пов'язані з реконструкцією базових вимірів страху відчуження любові в межах різних світоглядних підходів; розкрити найсуттєвіші суперечності, які виявляють себе у розбіжностях світських та релігійних фреймів; установити світоглядно-засадничий фундамент різновидів страху: метафізичного, трансцендентного та соціального, які певною мірою вплинули на розвиток гендерної традиції. У роботі досліджується страх відчуження любові не як інстинкт чи психологічне переживання або соціальний фактор, а як кореляція між функціональними різновидами страху та особливостями протікання соціокультурних процесів і виступає як залежність європейських суспільств від різноманітних функціональних форм страху любові, які впливають на процеси суспільних трансформацій. Визначено, що в гендерному підході суб'єкт, який пізнається, володіє конкретними бажаннями й інтересами. Процес пізнання є локальним, контекстуальним, у якому фізіологічно і духовно страх відчуження любові тісно пов'язаний з умовами існування людей, з облаштуванням соціального та індивідуального життя. У сучасній цивілізації істинна любов, за окремими винятками, є швидкоплинною. Їй зараз заважають і тяготи життя, і світоглядні установки, які виходять тільки від "Я", а не від спільного "Я і Ти", сприяючи розладу та відчуженню. Акцентується увага на тому, що страх відчуження любові, як спосіб виявлення сутнісних характеристик "Я", виступає екзистенціалом, який концентрує смисложиттєву проблематику. Проблематика в єдиному топосі - у "точці Я", оточена гендерними межами, містить як умову свого прояву дистанціювання особистості - вільне (самота) або вимушене (ізоляція) закріплення й утвердження автономності особистості. Відчуження любові як екзистенціал допускає в регістрі інтимного, інтенційованого на самого себе переживання, внутрішнього стану організовувати та ідентифікувати з "автентичним" Я. Встановлено, що гендерна ідентичність в умовах сучасної соціально-психологічної кризи пов'язується із формуванням особливої "картини страху, тривоги, самотності" як частини того внутрішнього та зовнішнього світу, породженого відчуженням від суспільства. Страх відчуженої любові виступає сутнісним екзистенціалом людського буття, який є обов'язковою буттєвою умовою екзистенційного напруження, що виникає, як антипод і характеристика мужності, аскетизму і "початок мудрості". Розглянутий феномен страху відчуження любові тлумачиться як результат онтологічного та гендерного відчуження людини, яка втратила відчуття безпеки (унаслідок розпаду ціннісного універсуму) і занурилася в безперервне міжіндивідуальне суперництво.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Мельник Василь Володимирович (педагогічні науки)
• Мельник Василь Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"