Мета роботи - з'ясування змісту поняття культури як експлікації вітальності у філософії життя, а також у її подальших модифікаціях в актуальних проблемах сучасності. Аналіз здійснено, виходячи із тези, що протиставлення природи та культури не має сенсу, оскільки культура не суперечить природним детермінантам і закономірностям, а досить якісно змінює їх. Відповідно, аргументується думка про природовідповідність і природорозмірність культури як феномену та необхідності формування такого її потенціалу та змісту, який би не суперечив аксіомам і цінностям життя. У межах підходів філософії життя розробка проблеми культури як експлікації вітальності створює підстави для аналітичної та прогностичної діяльності щодо змістовних перетворень в окремому історичному та соціальному горизонті. Основні категорії культури (дух, цінність, символ, свобода, справедливість і гармонія) отримують запитуваний зміст і значення. Уявлення про константність та надприродність універсалій культури є ілюзорним і небезпечним. Наслідками такого "некосмологічного" обгрунтування свободи і волі, і ствердження цінностей, що суперечать логіці життя, є глобальна екологічна, економічна та соціальна криза сучасності. Наукова новизна дослідження полягає у трактуванні сутності культури як вираження життєвої сили, як логічного та природного продовження життя. У цій постановці проблеми культури формується можливість узгодження природних, соціальних та ціннісних детермінант людського життя. Теоретики філософії життя обгрунтували первинність та верховенство цінностей життя над цінностями та смислами культури. Авторська позиція полягає у необхідності розуміння культури як природовідповідного та природорозмірного явища, зміст і стратегії якого детерміновані єдиною онтологією. Аналіз дозволив авторам вийти на розуміння інтерпретації культури як волюнтативного хаотичного елементу життя. В результаті аналізу, культура набула чіткішого антропоморфного виміру: іманентна логіка буття в обгрунтуванні сутності та призначення людини та цінності її буття, локалізувала всесвіт трансцендентності в понятті "живий світ", "населений космос", "людський, занадто людський". Відповідно, діапазон культурних оцінок постав як поляризований: від схвального твердження її життєвої сутності, до зневажливих закликів до її ревізії. Хаотичність волюнтативних актів трансформується в культурні коди та стереотипи шляхом раціоналізації. Сучасний глобальний характер кризових явищ і в світоглядній, і в соціальній, і в екологічній площині вимагає переформатування розуміння культури як продовження природи, а не її антиподу.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"