Мета роботи - історико-філософська реконструкція антропологічних студій в радянській Україні. В філософській традиції незалежної України існує думка про те, що на перетині 60 - 70-х рр. XX століття відбувся антропологічний поворот у вітчизняній філософській думці. Автори здійснюють цілісну та комплексну реконструкцію філософського осмислення людини у напрацюваннях вітчизняних мислителів радянської доби. Доведено, що до виникнення Інституту філософії АН УРСР та відновлення філософського факультету Київського державного університету в працях вітчизняних філософів 20 - 30-х рр. XX століття акцент робиться здебільшого саме на "ідеологічному" факторі існування людини. Виявлено та прослідковано специфіку та особливості трансформації основних акцентів у філософсько-антропологічних розвідках вітчизняних радянських дослідників у післявоєнний період. Розвиток досліджуваної проблематики в радянській Україні відбувався двовекторно: з однієї сторони, в центрі уваги була людина як соціальний феномен та "продукт ідеології", а, з іншої сторони, екзистенційні аспекти людського буття з її внутрішніми суперечностями, осмисленням її природи та сенсу існування. Встановлено, що антропологічна проблематика була в центрі уваги не лише науковців ІФ АН УРСР (Є. Андрос, Н. Головко, П. Копнін, Ю. Охріменко, Л. Сохань, В. Табачковський, В. Шинкарук), але й викладачів КДУ (Ф. Байкін, І. Бичко, М. Дученко, І. Надольний). Обгрунтовано тезу про те, що, на відміну від 1940 - 1950-х рр., коли у центрі уваги були філософські проблеми природознавства та філософська персонологія, у 1960-х рр. стають актуальними не лише філософсько-антропологічні студії, але й етикоестетична проблематика, логіка та науковий атеїзм.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"