Мета роботи - вивчити правопорушення допінгу в історії та те, як воно регулюється міжнародним правом як з точки зору спортивного, так і кримінального законодавства. Використано загальнонаукові, філософські та спеціально-правові методи наукових досліджень. Для визначення спортивного права, допінгу використовується метод системного аналізу. Догматичний метод був цінним для формулювання висновків та рекомендацій практичного характеру в рамках дослідницьких питань щодо запобігання використанню допінгу в спорті. Допінг - це метод, який використовувався людством протягом століть до н.е. Однак рух проти допінгу розпочався лише у 20 ст., і, працюючи, спортивні федерації, держави та міжнародні організації намагаються досягти союзу в боротьбі з допінгом. Єдність була досягнута в основному засобами ВАДА, а списки заборонених речовин і методів оновлюються щороку, проте для створення повної єдності необхідно застосовувати ефективний механізм контролю. Запобігання застосуванню допінгу або введення необхідних санкцій є справою правильного виконання закону. Обговорення грунтувалося на тому, чи чинні норми є достатньо ефективними для боротьби з використанням допінгу. Спортивне право можна визначити як систему, яка регулює спортивну діяльність, відносини, що виникають зі спорту, ситуації, з якими стикаються реальні особи та юридичні особи, які беруть участь у цих відносинах, і вирішує проблеми, що виникають. У багатьох міжнародних та національних нормативно-правових актах, що регулюють використання допінгу, є визначення допінгу в різних формах та сферах застосування. Антидопінгова конвенція Ради Європи, Міжнародна конвенція проти допінгу в спорті ЮНЕСКО та Всесвітній антидопінговий кодекс (WADC), що регулюються ВАДА. CoE - перша міжнародна організація, яка регулює та визначає допінг. Його положення стали основним джерелом національного та міжнародного законодавства, включаючи МОК. У 1984 р. була Конвенція була найповнішим регулюванням, встановленим до дати її укладення. Мета Конвенції описується як зменшення та усунення в кінцевому підсумку вживання допінгу, і було зазначено, що вона повинна дотримуватися конституціями держав. Після того, як РЄ, МОК почали працювати над власним законодавством щодо допінгу і склали перелік заборонених речовин та методів, які вважаються джерелом допінгу для спортивних організацій та держав, його негайно було застосовано на практиці на Олімпіаді в Токіо 1968 р. Цей перелік посилався як антидопінговий кодекс олімпійського руху, був основним документом у створенні ВАДА і був використаний як основа для створення ВАДК. Сьогодні МОК все ще вимагає впровадження WADC федераціями і відіграє велику роль у розробці кодексу та оновленні вказаного списку. ЮНЕСКО прийняла Міжнародну хартію фізичного виховання і спорту та провела шість засідань під назвою зустрічей MINEPS, одна з яких була основополжним фактором підготовки Антидопінгової конвенції Ради Європи. Міжнародна конвенція проти допінгу у спорті була підготовлена під керівництвом ЮНЕСКО, прийнята в 2005 р. та відкрита для підписання державами. ЮНЕСКО підготував конвенцію, виходячи з необхідності підготовки нового універсального контракту.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"