Повинна була закінчитися епоха СРСР із заполітизованою методологією досліджень, щоб можна було методологічно опертися на закордонний досвід і виконувати дослідження у галузі містознавства, яке б опиралося на такі засади як: поєднання дослідників-спеціалістів різних галузей для вирішення спільної проблеми (з галузі історії, архітектури урбаністики мистецтвознавства, економіки, демографії, географії, геральдики тощо); дослідницький матеріал базується на вірогідних даних, які однаково висвітлюють увесь регіон/країну (переписи населення, мапі, статистичні та джерельні дані); не використовується субєктивна оцінка Західному науковому центрі НАН України та Українсько-австрійському інститут і була створена міждисциплінарна група "Книга міст Галичини" (керівник - доц., к. арх. Петришин Г. П.). Науковий апарат досліджень опирався на містознавчі дефініції (stadtewesen) та методи дослідження австрійської школи (Австрійська академія наук, комісія економічної, соціальної та міської історії, керівник - проф. Отмар Пікль), які б надали можливість у перспективі виконувати порівняльний аналіз. У 1995 - 1999 рр. було проведено ряд організаційних заходів та українсько-австрійських науково-методичних семінарів з циклу "Книга міст Галичини". Таким чином утворилася комунікативна мережа фахівців у галузі історичного містознавства. Ці заходи надали можливість сформувати на базі сучасної методології світової науки новий напрямок в українській науці "Історичне містознавство" та створити наукову школу, яка прагнула поставити українське істортчне містознавство на рівень світових стандартів, заповнити суттєву програму в українській історичній науці та світовій науці матеріалами про Україну. Діяльність Українського Центру історичного містознавства посприяла введенню до європейського та світового простору фахової і неупередженої наукової та культурологічної інформації та знань про культуру та історію українських міст і містечок як носіїв багатовікової та багатонаціональної культури. Сьогодні термін "містознавство" утвердився: як офіційний науковий напрям в академічних та освітніх установах; у тематиці дослідницьких проектів, наукових статей, монографій; у підручниках історичного спрямування; ввійшов на сторінки вікіпедії; став сленговим і фігурує у блогосфері, розуміється як ознайомлення з містом; використовуєься у регіональних і локальних заходах, сприяє виховному процесу підлітків і скеровує активність студентів. Народжений у Львівській політехніці у науково-дослідному проекті "Книга міст Галичини" у 1995 р., термін "містознавство" своєчасно потрапив на добрий грунт української науки у сприятливий час розвитку українського суспільства. Самоідентифікація українців вимагала посиленого дослідження історії міст і міської культури у різних формах. Якщо порівняти український термін "містознавство" з його сусідніми прототермінами-аналогами німецьким "stadtewesen" і російським "градоведением", він є набагато ширше застосовуваним, має більшу інваріантність застосувань і трактувань, а, судячи по пошуковій гугл системі, стрімко поширюється. Тоді як його німецький і російський прототипи залишилися в сферах академічної науки.

• Петришин Галина Романівна (1964–) (політичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"