Ефект Рамана полягає у вимірюванні інтенсивності та довжини хвиль непружно розсіяного випромінювання, яке падає на молекулу. Електричне поле випромінювання поляризує молекулу, на яку вона падає, і це призводить до створення коливань диполя. Поляризоване лазерне світло, що падає, непружно розсіюється молекулярним зразком. Розсіяне світло містить змінені довжини хвиль, які називаються Стоксівськими та анти-Стоксівськими довжинами хвиль. Електричний диполь (ЕД), що коливається внаслідок падаючого випромінювання, створює навколо себе коливальне електричне поле (КЕП). Оскільки КЕП падаючого випромінювання створює коливальний ЕД, який створює навколо нього КЕП, то вважається, що це КЕП може впливати на частоту коливань або коливання ЕД, який його виробляє. Цей новий ефект змінить частоту (частоти) розсіяного випромінювання, що призведе до появи ліній Стокса та анти-Стокса зі зміненими частотами. Це теоретичне дослідження та його значення можна пояснити наступним чином. Наприклад, якщо є дві клітини або молекули поруч, у яких одна є здоровою клітиною, а інша - раковою, або 2 різних типи молекул що знаходяться поряд, цей тип розсіювання повинен бути в змозі розрізнити одну ситуацію від іншої, оскільки лінії Стокса і анти-Стокса від двох молекул не будуть ідентичними. Таким чином падаюче випромінювання кутової частоти <$E omega sub 1> поляризує молекулу, на яку вона падає, і це призводить до створення коливального диполя частоти <$E omega sub 2>. Коливальний диполь створює КЕП, яке може створити додаткову частоту коливального диполя, який його створив, і нехай це буде <$E omega sub roman D>. Тоді лінії Рамана можуть мати частоти (<$E omega sub 1~+~omega sub 2~+~omega sub roman D>), (<$E omega sub 1~+~omega sub 2~-~omega sub roman D>), (<$E omega sub 1~-~omega sub 2~+~omega sub roman D>) і (<$E omega sub 1~-~omega sub 2~-~omega sub roman D>). Залежно від відносних величин <$E omega sub 2> і <$E omega sub roman D>, лінії Рамана будуть позначатися як лінії Стокса і анти-Стокса. Через закон збереження енергії <$E omega sub roman D> буде менше, ніж <$E omega sub 2>, оскільки коливальний диполь не може створити поле частоти більше своєї власної частоти. Отже, частоти (<$E omega sub 1~-~omega sub 2~+~omega sub roman D>) і (<$E omega sub 1~-~omega sub 2~-~omega sub roman D>) відповідають лініям Стокса і частотам. (<$E omega sub 1~+~omega sub 2~+~omega sub roman D>) і (<$E omega sub 1~+~omega sub 2~-~omega sub roman D>) будуть відповідати лініям анти-Стокса. Розрахунки ліній Стокса та анти-Стокса були зроблені для деяких молекул: аміаку, оксиду азоту, води, діоксиду сірки, O3. Розрахунки також були проведені для сполук, що містять вуглець, таких як дихлорметан, мурашиної кислоти, метанолу, бензолу, пропану та карбонілхлориду. Розроблена теорія передбачає нові явища для отримання ліній Стокса та анти-Стокса зі зміненою довжиною хвилі, які не спостерігалися експериментально на сьогоднішній день.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"