Відносний ризик розвитку депресії при міастенії в 2,14 раза вищий, ніж у загальній популяції. Особливості розвитку депресії у хворих на міастенію залишаються вивченими недостатньо та потребують уточнення. Мета роботи - вивчення особливостей розвитку депресії у хворих на міастенію. З 2014 по 2017 рр. було обстежено 182 хворих на міастенію. 147 (80,8 %) пацієнтів мали генералізовану форму захворювання, 35 (19,2 %) - очну. Клінічне обстеження включало оцінку скарг, анамнезу захворювання, неврологічне обстеження, визначення класу та підкласу захворювання за MGFA (Myasthenia Gravis Foundation of America). Ступінь тяжкості міастенії визначали кількісно за шкалою QMG (Quantitative Myasthenia Gravis Scale). Усім хворим визначали титр антитіл до рецепторів ацетилхоліну (AchR) та м?язово-специфічної тирозин-кінази (MuSK) методом імуноферментного аналізу. Хворим також визначали наявність антитіл до титину та SOX1 методом непрямої імунофлюорисценції. Для виявлення депресивних змін хворим проводили оцінку за шкалою депресії Бека (BDI). Середній показник рівня депресії в загальній вибірці становив 16,0 (10,0; 24,0), що відповідає помірному рівню депресії. Середній рівень депресії у хворих на очну форму становив 6,0 (3,0; 11,0) балів (тобто депресія відсутня), тоді як у хворих на генералізовану міастенію - 19,0 (12,0; 29,0) балів (відповідає рівню помірної депресії) (p << 0,001). Розподіл хворих з легкою депресією був нерівномірним: достовірно більша їх кількість мала клас I міастенії (очна форма) - 10 (28,6 %) осіб, а також клас II міастенії - 23 (44,2 %) особи. Серед хворих з класом III міастенії легка депресія реєструвалася лише в 13 (20,3 %) пацієнтів, а з класом IV - в 1 (3,2 %), p << 0,001. Розподіл хворих з помірною депресією був протилежно іншим: більшість хворих мали клас III міастенії - 12 (18,8 %), а хворих з класом I міастанії не було взагалі. Подібна тенденція прослідковується й у випадку вираженої депресії: за кількістю домінували хворі з класом III міастенії - 23 (35,6 %) особи, дещо меншою мірою - хворі з класом IV міастенії - 6 (19,4 %) осіб. Серед хворих з очною формою міастенії виявився лише 1 (2,9 %), що мав виражену депресію. Тяжка депресія здебільшого реєструвалася у хворих з класом IV міастенії - 22 (71 %) пацієнти. Кількість хворих, що мали тяжку депресію, зменшувалася зі зменшенням класу міастенії: 13 хворих (20,3 %) хворих з класом III, 1 (1,9 %) - з класом II, жодного хворого - з класом I. Рівень депресії корелює з клінічною формою міастенії (<$E rho~=~-0,52>; p << 0,001), класом (<$E rho~=~-0,30>; p << 0,001) та підкласом захворювання за MGFA (<$E rho~=~-0,36>; p << 0,001). Встановлено достовірний кореляційний зв'язок між показниками кількісної оцінки тяжкості міастенії (за шкалою QMG) та результатами оцінки за шкалою депресії Бека в загальній вибірці (<$E rho~=~0,73>; p << 0,001). Показники оцінки за шкалою QMG та шкалою депресії Бека також достовірно корелювали у хворих з очною (<$E rho~=~0,36>; p << 0,05) та генералізованою формою (<$E rho~=~0,67>; p << 0,05). Крім того, рівень депресії корелює з наявністю (<$E rho~=~0,15>; p = 0,040) та титром антитіл до AchR (<$E rho~=~0,42>; p << 0,001), з наявністю (<$E rho~=~0,18>; p = 0,016) та титром антитіл до MuSK (<$E rho~=~0,19>; p = 0,011). Не встановлено кореляцій між наявністю антитіл до титину та до SOX1 (<$E rho~=~0,14>; p >> 0,05 та <$E rho~=~0,07>; p >> 0,05 відповідно). Не встановлено зв'язків між прийомом антихолінестеразних препаратів, преднізолону, комбінованого прийому преднізолону з/без азатіоприном з/без антихолінестеразними засобами та развитком депресії у хворих на міастенію. Не встановлено зв'язку між тривалістю міастенії та тяжкістю депресії.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"