Узагальнено сучасні підходи до теоретичного обгрунтування взаємозв'язку фінансової відкритості та економічного зростання економік, що розвиваються. Проаналізовано емпіричні дані щодо прояву ефектів фінансової відкритості, зокрема сприяння припливу в економіки, що розвиваються, іноземного капіталу та його впливу на структурні перетворення, розвиток ринкових інститутів та формування чинників системного ризику. Узагальнено закономірності розподілу інструментів руху капіталу залежно від рівня розвитку інститутів фінансового сектора. Ідентифіковано вплив чинника відсоткових ставок на напрям та характер перерозподілу міжнародних потоків капіталу. Відзначено ризик потужного деформаційного впливу потоків капіталу на фінансові ринки з недорозвиненим інституціональним середовищем. Виявлено, що в умовах "нової нормальності", що характеризується збільшенням обсягів вільного руху волатильних потоків капіталу, підвищення рівня фінансової відкритості - всупереч теоретичним положенням - може не супроводжуватися припливом іноземного капіталу. Водночас залучення іноземного капіталу на вільних, нерегульованих засадах на розвитку економіки позначається обмежено, переважно фінансуючи тільки наявні, добре функціонуючі, високодохідні ринки та галузі. Не відповідає сучасним реаліям і підхід до оцінки прямих іноземних інвестицій як найбільш ефективних та менш волатильних інструментів залучення іноземного капіталу. В сучасних умовах прямі іноземні інвестиції надходять до реального сектора лише в невеликій частині, переважно ж вони локалізуються у високоприбуткових сегментах фінансових ринків та використовуються для ухилення від оподаткування. Відсутність прямої механічної залежності обсягів руху міжнародних потоків капіталу від спреду дохідності капіталу та рівня фінансової відкритості дає підстави зробити висновок, що, крім класичних чинників, драйвером припливу іноземного капіталу виступає позитивна економічна динаміка країни-реципієнта та наявність високодохідних ринків. При цьому ознаки стійкого економічного зростання або спаду самі по собі спонукають приплив або відплив капіталу з країни, а наявність розвиненого фінансового сектора зменшує ризики нестабільності та підвищує інвестиційну складову фінансової відкритості. Ці умови формують зворотний зв'язок між макроекономічною динамікою, рівнем розвитку інституціонального середовища та зміною рівня реальної фінансової відкритості економіки.

• Бублик Євген Олександрович (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"