Досліджено проблематику взаємодії органів державної влади із засобами масової інформації та інститутами громадянського суспільства, які функціонують у середовищі в тісному взаємозв'язку з іншими соціокультурними феноменами. Охарактеризовано статус засобів масової інформації та громадянського суспільства в контексті взаємодії з органами державної влади, їх роль і вплив на інформаційну політику. Обгрунтовано формування глобального інформаційного суспільства, що стає все більш очевидним і пов'язано з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та із сучасним розумінням процесів міжнародних і міждержавних відносин, які набувають цивілізаційних форм інтеграції. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на свідомість людини, формування громадської думки надають змогу перевтілювати політичні процеси, формувати іншу державну інформаційну політику. Тому формування інформаційного простору має відбуватись відкрито, об'єктивно, на законодавчому рівні необхідно на постійній основі проводити роботу з удосконалення законодавства в інформаційному просторі. Тільки накресливши широку програму поліпшення впливу, державна влада буде в змозі сформувати демократично-орієнтованого індивіда. Це буде сприяти розвитку духовності, культури, поліпшенню самосвідомості, соціального та політичного єднання і, внаслідок досягнення соціального ефекту, сприятиме формуванню довіри до влади, громадянської активності та відповідальності. При цьому фахівці, науковці та практики часто не враховують можливі ризики та кризи у процесі передачі та сприйняття інформації. Складність управління ризиками залежить не тільки від аналізу чуттєвості до ризику. Більше це стосується готовності до ризику ініціаторів та іреалізаторіві інформаційних проектів, а також визначення рівня загроз щодо одержання результатів. Доцільно враховувати, що комунікативні проекти можуть призводити як до досягнення результатів, так і до соціального ефекту. Останні можуть бути негативними, якщо не враховувати можливі ризики та не управляти ними. Саме тому в інформаційних комунікативних проектах найважливішим структурним елементом постає дослідницька діяльність, оскільки саме проектувальник повинен, по-перше, знати, бачити реальні проблеми функціонування тієї або іншої об'єктної області, по-друге, мати уявлення про ідеальний стан цілого і способи його підтримки.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"