Висвітлено світові тенденції старіння населення, міжнародні та вітчизняні практики адаптації соціально-економічного середовища до деформації вікової структури населення в контексті соціальної відповідальності. Обгрунтовано наслідки старіння населення для економіки країни. Акцентовано увагу на зміні видів економічної діяльності, сфери послуг, медицини, освіти, ринку праці, соціальної сфери, податкової системи. Доведено важливість соціально-економічної активізації старшого населення України в умовах демографічної кризи та підвищенні середньоочікуваної тривалості життя. Вивчено світові та вітчизняні нормотворчі документи в аспекті формування соціально-економічних стратегій, політик, практичної діяльності урядів щодо мінімізації нинішніх і майбутніх наслідків старіння населення. Основним міжнародним документом у напрямі суспільної активізації людей старшого є Мадридський міжнародний план дій з питань старіння населення, який прийнятий на другій Всесвітній асамблеї ООН з питань старіння 8 - 12 квітня 2002 рр. Розглянуто вітчизняні практики соціальної активізації людей старшого віку. За останнє десятиріччя в Україні реалізовано чимало соціальних проектів у співпраці урядових і неурядових організацій, приватного сектору та міжнародних фондів для посилення участі людей старшого віку у житті суспільства. Зокрема, створено центри дозвілля для літніх людей, сформовано університети третього віку та окремі навчальні курси, проводяться форуми та фестивалі, розвивається волонтерство. Проте охоплення літніх людей проектною діяльністю у цьому напрямі є нечисленною, соціальні проекти в основному концентруються у великих містах, низький рівень інформування про доступні можливості. Проаналізовано основні аспекти суспільної інтеграції людей старшого віку на прикладі сільського населення Сколівщини. Результати соціологічного дослідження засвідчили, що більшість старшого населення вважає себе потрібними та важливими для громади, посередньою є власна активність людей старшого віку: неактивними себе вважає 7 % опитаних, малоактивними - 56 %, швидше активними - 32 %, і лише 5 % визначають себе однозначно активними. Мотиваційними чинниками долучення старшого населення до громадських заходів є потреба бути в колективі (35 %), потреба у суспільно важливій діяльності (28 %), небажання залишатись вдома (11 %), потреба самореалізації (8 %). Запропоновано шляхи посилення соціальної відповідальності у напрямі суспільної інтеграції людей старшого віку в Україні з метою адаптації соціально-економічної сфери до тендецій старіння населення.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"