Визначено, що конкурентоспроможність, яка визначається набором інституцій, політик і факторів, що визначають рівень продуктивності країни, трансформується під впливом викликів сталого розвитку, які легітимізують упровадження ефективних та інноваційних рішень в управлінські процеси як на рівні державного управління, так і в бізнес-середовищі, що повністю відповідає запитам міжнародної економічної безпеки. Мета роботи - дослідження відповідності ідейних засад Цілей сталого розвитку завданням підвищення продуктивності країн за умов трансформації сутнісних ознак конкурентоспроможності та модифікації імперативів міжнародної економічної безпеки. Завданням наукового дослідження є обгрунтування стійких причинно-наслідкових зав'язків між Цілями сталого розвитку, продукованих на мегарівні міжнародної економічної політики, економічною безпекою країн і фірм у процесі набуття ними нових порівняльних переваг на підставі використання потенціалу їхньої продуктивної здатності. Для досягнення мети та вирішення завдань використано такі методи загальної логіки та методи дослідження, як: аналіз і синтез, абстракція, ідеалізація, узагальнення та індукція. Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні трансформаційного потенціалу ідеології сталого розвитку та похідних від неї Цілей сталого розвитку в контексті питання продуктивності як на макрорівні (рівні країн), так і мезорівні (рівні фірм), що надало можливість: виявити нестатичний характер порівняльної переваги під впливом діалектичного протистояння концепцій росту і розвитку в стратегіях економічної безпеки країн; ідентифікувати підвищення продуктивної спроможності як системоформувальний інтерес країни, який виходить за межі суто економіки, перетинаючись із соціальним, екологічним, ресурсозабезпечувальним вимірами; зарахувати до факторів розвитку продуктивних сил такі, як: усебічний розвиток людини, розвиток освіти і науки, розроблення нової техніки і технології та науково-технічний прогрес, удосконалення організації й управління виробництвом.

• Осауленко Олександр Григорович (1951–) (економічні науки)
• Яценко Ольга Миколаївна (економічні науки)
• Яценко Олександр Володимирович (економічні науки)
• Яценко Олег Миколайович (1962–) (соціальні комунікації)
• Яценко Олег Ігорович (медичні науки)
• Яценко Ольга Миколаївна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"